Засядько Олександр Федорович
(25 серпня
1910, селище Горлівка Бахмутського повіту Екатеринославської губернії - 5
вересня 1963, Москва) державний діяч.
Герой
Соціалістичної Праці (1957). Син шахтаря.
Освіту отримав в
Донецькому гірничому інституті (1935).
З 1924 працював
учнем слюсаря вагонопаровозобудівельного заводу; з 1927 слюсар, потім монтер у
шахтах. У 1931 вступив до компартії. З 1935 інженер на шахті
"Сніжнеантрацит", до 1939 її директор.
У 1939 на керівній
роботі в Наркоматі паливної промисловості СРСР, в 1939-43 керує вугільними
комбінатами в Донецьку, Пермі і Тулі.
У 1943-47
заступник наркома вугільної промисловості СРСР, заступник наркома будівництва
паливних підприємств.
З 17 січня 1947
міністр вугільної промисловості східних районів СРСР.
У 1947- 50 і
1954-63 депутат Верховної Ради СРСР.
З 28.12.1948
міністр вугільної промисловості СРСР.
У 1952-56 і
1961-63 член ЦК КПРС.
У 1956-57 міністр
вугільної промисловості України.
Із січня 1958
заступник голови Держплана СРСР.
З березня 1958
заступник голови Ради Міністрів СРСР.
У 1960-62 голова
Державної науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.
З листопада 1962
за станом здоров'я вийшов на пенсію.
На 19-м і 22-м
з'їздах партії обирався членом ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го,
4-6-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного
Прапора і медалями.
Ім'я Олександра
Засядька носить одна з шахт, а також проспект у Донецьку.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
